Зміни в стратегіях та практиці - Програма 7 жовтня, Неділя 17. 00 Зустріч учасників тренінгу на з/вокзалі


^ Зміни в стратегіях та практиці



Зміни у залученні до участі



Зміни в однаковому ставленні та забороні дискримінації



Зміни у здатності неурядових організацій підтримувати права людини



Чотири напрямки: виконання, моніторинг та оцінка

Правовий підхід

зосереджується на …

Виконання, моніторинг, оцінка:

  • Перетворення принципів правового підходу у практичні стандарти для їх здіснення

  • Моніторинг та оцінка процесів виконання проекту, остаточних наслідків та результатів в контексті прав людини




…найвразливіших групах

Забезпечити, щоб цільові групи розглядались вами як власники прав, а не одержувачі.


Зміцнити можливості незахищених самоорганізовуватись та мобілізуватись


Забезпечити, щоб ваші способи виконання проекту мимоволі не породжували суспільний осуд та дискримінацію.


…корінних причинах

Створити мережу з медіа та іншими неурядовими організаціями для того, щоб ви могли охопити усі відповідні рівні та сфери.


Проводіть моніторинг та оцінюйте зміни, які ви робите, і використовуйте це для того, щоб добитися подальших змін.


…власниках прав та носіях обов’язків

Почніть конструктивний діалог з носіями обов’язків і контролюйте, щоб напруження в стосунках не переросло у серйозний конфлікт.


Працюйте над тим, щоб створити механізми практичної взаємодії власників прав та носіїв обов’язків.


…розширенні можливостей

Залучіть власників прав та інших зацікавлених суб’єктів до процесу моніторингу та оцінки проекту.


Контролюйте процес виконання проекту для того, щоб забезпечити практичне дотримання стандартів прав людини.


Забезпечуйте прозорість та підзвітність за допомогою чітко сформульованих організаційних принципі, стандартів виконання та сильної інформаційної системи.


Проконтролюйте, чи знають власники прав більше про свої права, чи вони краще організовуються, і чи можуть вони ефективно відстоювати свої права.



Перспективи


Ця публікація окреслила, що намагається досягти правовий підхід, що вам потрібно знати для застосування правового підходу і найважливіше – як можна почати застосовувати його на практиці. В цілому, ці сторінки були спрямовані на те, щоб допомогти вам зрозуміти, яким чином правовий підхід буде корисним для вашої діяльності та вашої організації.


Існує кілька труднощів, що пов’язані з довготривалим застосуванням правового підходу, які піднімались як проблеми чи зауваження на сторінках посібника. Це може бути об’ємним, вимагати довгострокового планування, а також може вимагати можливостей, наприклад, щодо права, які потрібно створити та розвивати в подальшому. До того ж, права людини – це делікатне питання в багатьох аспектах, оскільки воно пов’язане з владою та несправедливістю, і може спровокувати уряди або відповідальних осіб на відмову співпрацювати чи навіть на помсту. В кінці кінців, варто пам’ятати, що розвиток та процес систематизації інструментів, принципів, засад та стратегій правового підходу ще триває.


Але правовий підхід все ж таки завойовує собі місце в ідеях та практиці розвитку. Правовий підхід вводить новий перелік прав та правових термінів, тому прихильники цього підходу називають його революційним. Справді, правовий підхід головним чином зосереджується на правах, а не на потребах, намагаючись відвести справедливості та загальній людській гідності роль сильного підґрунтя для розвитку. В цьому й полягає концептуальна зміна. Інше нововведення - безпосереднє поєднання розвитку та міжнародної системи прав людини, що і посилює зосередження на незахищених групах і підкреслює відношення між мікро- та макрорівнями, а також між власниками прав та носіями обов’язків.


В цілому, правовий підхід розширює, поглиблює та зміцнює програми розвитку, привносячи нові погляди, сприяючи новим об’єднанням та підтримуючи всебічну систему, яка охоплює мережу владних відносин та причини у всіх сферах суспільного життя. Таким чином, правовий підхід формулює вирішення проблеми бідності, яке з одного боку охоплює комплексність людського життів, а з іншого – надає чіткі та ефективні засоби суб’єктам розвитку.


Крім того, сподіваємось, що очевидним є те, що правовий підхід в багатьох випадках пропонує лише реструктуризацію та переформулювання добре відомих та важко напрацьованих істин розвитку. Окрім правового, більшість аспектів правового підходу, як наприклад, розширення можливостей, легко розпізнати. Однак, наш досвід показує, що навіть ті суб’єкти розвитку, які мають найбільше ресурсів, вважають правовий підхід дуже радикальним і складним та не хочуть його приймати. І це є однією з найбільш слабких сторін правового підходу – його революційність та концептуальна перевантаженість. Фактично, багато з вас, хто планує працювати з правовим підходом, - досвідчені працівники у сфері розвитку заснованого на розширенні можливостей та взаємодії, і система та бачення правового підходу можуть бути дуже корисними для вас. На нашу думку, менші організації в країнах, що страждають від бідності, також можуть отримати користь від правового підходу, якщо вони адаптують цю ідею до своїх умов, потреб та можливостей, якщо вони застосовуватимуть цей підхід крок за кроком та візьмуть за основу найвідповідніші аспекти правового підходу. З часом та з набуттям досвіду можна задуматись над тим, щоб стати більш менш повноцінною правозахисною організацією (навіть за відсутності юридичної освіти в усіх членів та працівників), але таке не трапляється вмить. Крім того, самі по собі чудеса не трапляються.


Одна з основоположних засад правового підходу полягає в тому, що суспільство можна змінити. Враховуючи його зосередженість на праві та корінних причинах бідності, пропоненти стверджують, що правовий підхід несе в собі новий перетворюючий потенціал для розвитку. Це може спрацювати в політичній сфері – кращі закони, кращі установи, кращі уряди та розширені можливості громадян. Однак слід пам’ятати, що існують компоненти розвитку, які виходять за рамки безпосередніх результатів політичних реформ, наприклад, відсутність можливостей, освіти, інфраструктури, тощо. Отож, всеохоплюючий характер концепцій правового підходу, які засновані на універсальних правах людини, може піддаватись ризику невиправданих обіцянок. Правовий підхід – не панацея. Це лише один із інструментів, що має хороший потенціал для боротьби з бідністю, ставлячи людей, чиї права порушуються, в центр аналізу; для втілення та оцінки вирішення проблеми бідності. Якщо фактичне розширення можливостей та ефективне залучення не будуть втілені належним чином, то правовий підхід ризикує перетворитись в просту демагогію та базікання.


На закінчення, ми хочемо закликати до прагматичного та розсудливого підходу до використання цього посібника та застосування правового підходу в загальному, пам’ятаючи про те, що до правового підходу потрібно ставитись щиро, дотримуючись основних принципів прав людини та маючи в полі зору основну ціль – встановлення справедливості.


Додатки




Додаток 1: Базисний контрольний список правового підходу


^ Важдиві елементи правового підходу:


  1. Правовий підхід сприяє реалізації прав людини у відповідності до універсальної декларації та інших міжнародних документів з прав людини, а також національних конституцій

  2. Програми роблять внесок в розвиток можливостей носіїв обов’язків виконувати свої зобов’язання, а власників прав -відстоювати свої права

  3. Усі проекти в усіх сферах та на всіх стадіях керуються принципами прав людини

  4. Програми, пріоритети та цілі ґрунтуються на рекомендаціях та моніторингових схемах міжнародних правозахисних установ

  5. Надає можливість незахищеним та дискримінованим відстоювати свої права

  6. Посилює відповідальність та здатність носіїв моральних та правових обов’язків

  7. Зосереджується на правовій системі та її механізмах

  8. Розвиток повинен намагатися закріпити доступні, прозорі та дієві заходи відшкодування

  9. Обидва підходи – низхідний та висхідний застосовуються в поєднанні/синергії

  10. Програми розвитку повинні відповідати потребам усіх груп, і навіть тих, хто не має «безпосереднього потенціалу»

  11. Втілення жодної цілі чи права не може завдавати шкоду іншим правам

  12. Підходи до розвитку повинні охоплювати повний спектр прав, однак це не перешкоджає визначенню пріоритетів при розробці програм.

  13. Діяльність зі сприяння розвитку повинна бути націлена не тільки на безпосередні проблеми, а намагатись розширити вибір та можливості людей.

  14. Стратегії розвитку повинні залучати людей до процесу розробки стратегій та цілей. Люди розглядаються як ключові актори у процесі свого власного розвитку, а не як пасивні одержувачі

  15. Програми розвитку повинні розглядати участь не тільки як інструмент, але і як ціль розвитку

  16. Програми розвитку повинні спрямовуватись на незахищені, знедолені та ізольовані групи

  17. Застосування гендерних підходів

  18. Діяльність з розвитку повинна брати до уваги структурні та непрямі форми вразливості та дискримінації в контексті державної політики (або відсутності такої), особливостей місцевої влади чи культурних звичаїв

  19. Стратегія розвитку повинна підкреслювати не тільки те, що було зроблено і до кого є доступ, але і те, що було упущено і тих, кого ізольовано

  20. Програми повинні посилювати роль неурядових організацій щодо контролю та моніторингу

  21. Правовий підхід користується перевагами доступних правових та адміністративних систем

  22. Цілі та завдання повинні бути чітко визначені

  23. Моніторинг наслідків та процесу




^ Додаток 2: Міжнародна система прав людини


Правовий підхід характеризується методами і заходами, у яких правові та моральні зобов’язання щодо прав людини інтегруються в програми розвитку. Така інтеграція посилює повагу до прав людини та їх реалізацію носіями обов’язків з одного боку, а з іншого боку – надає можливості індивідам та групам – власникам прав - захищати свої права.


Працюючи з правовим підходом важливо розуміти принципи та стандарти прав людини та механізми і структури, які забезпечують їх виконання. Цей додаток надає короткий огляд основ, з якими потрібно ознайомитись для того, щоб розпочати діяльність.


^ Система прав людини


Права людини – це частина міжнародного права, яке перш за все спрямоване на держави і покладає на останніх права та обов’язки. Тільки в таких галуззях, як право прав людини та гуманітарне право особа розглядається як суб’єкт міжнародного права.


Права людини базуються на ідеї, що кожна особа володіє правами лише в силу того, що він або вона є людиною. Обов’язок поважати, захищати і виконувати права людини покладається на державу. Міжнародне право прав людини перш за все захищає індивідів, а в деяких випадках їх групи, від дій чи бездіяльності держави, що становлять порушення прав людини.


В двох словах, ми можемо охарактеризувати права людини як:












На глобальному рівні права людини спираються на систему ООН. Окрім звичаєвого права, джерелом норм міжнародного права прав людини є два типи документів, а саме: декларації та угоди (щодо останніх також використовують термін «конвенції» або більш урочистий термін «пакти»).


Коли держави підписують декларації, вони беруть на себе моральні зобов’язання, а коли держави підписують чи ратифікують угоди, вони беруть на себе юридично обов’язкові зобов’язання.


Існує ряд декларацій та угод з прав людини. Основні з них входять до так званого Міжнародного біля прав людини:



Найважливіша декларація - Універсальна декларація прав людини, яка широко визнана як основа та авторитетне тлумачення прав людини. Два основні Пакти ООН розрізняють громадянські та політичні права, з одного боку, та економічні, соціальні та культурні, з іншого. Не дивлячись на цю чи будь-яку іншу класифікацію, міжнародна правозахисна спільнота наголошує, що всі права людини невід’ємні, універсальні, неподільні та взаємопов’язані.


Пакт про громадянські та політичні права підписали 148 держав, а Пакт про економічні, соціальні та культурні права – 145. Обидва пакти було прийнято 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН. Ці два пакти кодифікують принципи Універсальної декларації у формі документів, що мають юридично обов’язкову силу.


Обидва пакти, які і всі угоди про права людини, передбачають створення органу моніторингу, який складається з незалежних міжнародних експертів. Держави, що підписали пакти, зобов’язані надавати звіти до цього органу кожні чотири роки. На основі цих звітів орган – часто іменується як Договірний орган – визначає проблеми та надає рекомендації щодо наступного періоду. Неурядові організації можуть долучитись до розгляду цих звітів, видаючи свої паралельні звіти. Деякі угоди, наприклад, Пакт про громадянські та політичні права, передбачають механізм розгляду скарг, відповідно до якого особи за певних умов можуть подати скаргу на свою державу, якщо мало місце серйозне порушення прав.


За допомогою цієї системи держави беруть на себе моральний та юридичний обов’язок поважати, захищати та виконувати права громадян згідно з відповідними міжнародними документами. Безпосередні обов’язки покладаються на держави-учасниці пактів.


Пакт про економічні, соціальні та культурні права без винятків покладає безпосередній обов’язок поважати і забезпечувати проголошені права і вжити належних заходів для досягнення результату. Щодо більшості прав закріплених у Пакті про економічні, соціальні та культурні права (ПЕСКП) допускається поступове їх виконання протягом певного проміжку часу. ПЕСКП зобов’язує держави вжити заходів для поступового повного здійснення прав, визнаних у пакті. Проте, заходи для такого повного здійснення повинні вживатись лише після того, як пакт став юридично обов’язковим для держави. Держави можуть, наприклад, приймати законодавство, розробляти політичні засади і забезпечувати щонайменше мінімальний рівень виконання, який можна досягнути у певний час і за наявних ресурсів, для кожного права, закріпленого у пакті. Декілька додаткових документів було розроблено для того, щоб чіткіше визначити зобов’язання та деякі терміни, передбаченні в ПЕСКП.


Отож, в максимальних межах наявних ресурсів означає, що всі ресурси використовуються справедливо та ефективно, що ресурси розподіляються відповідно до належно визначених пріоритетів, що держава невідкладно забезпечує рівний доступ до існуючих ресурсів та рівний прожитковий мінімум.


За допомогою усіх належних засобів включає в себе засоби судового захисту, розподіл фінансових засобів, адміністративні та політичні засоби.


Поступове здійснення не дозволяє державам заморозити виконання назавжди. Воно означає, що держава одразу ж розробляє плани для здійснення відповідних прав, швидко рухається в напрямку виконання цих планів і забезпечує, щоб умови щодо будь-якого права не погіршувалися. До того ж, існують чіткі та невідкладні обов’язки. До них належать вжиття заходів для гарантії прав, для захисту ізольованих та забезпечення відсутності дискримінації щодо усіх прав. Більше того, не підпадають під поступове здійснення і повинні невідкладно забезпечуватись право на базову освіту та справедливу і рівну оплату праці.


Ресурси, що забезпечуються на основі пакту, повинні бути відповідними. Це означає, що вони мають бути наявні у достатній кількості та належній якості, вони мають бути доступні як і фізично, так і економічно, вони мають бути прийнятними для власників прав та такими, що можуть бути пристосовані до конкретних ситуацій та умов.


^ Пакт про громадянські та політичні права


«Кожна держава,яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується поважати і забезпечувати всім особам, що перебувають у межах її території та під її юрисдикцією, права визнані в цьому Пакті, без будь-якої різниці щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншої обставини»


^ Держави зобов’язанні:



Стаття 6: Право на життя

Стаття 7: Свобода від катування чи жорстокого, нелюдського або принижуючого гідність поводження чи покарання

Стаття 8: Свобода від рабства, підневільності чи примусової праці

Стаття 9: Право на свободу на особисту недоторканність

Стаття 10: Право особи, позбавленої волі, на гуманне поводження

Стаття 11: Свобода від позбавлення волі за невиконання договірного зобов’язання

Стаття 12: Право на вільне пересування

Стаття 13: Право іноземця, якого вислали, на належний правовий процес

Стаття 14: Право на справедливий судовий розгляд

Стаття 15: Заборона зворотньої дії кримінального закону

Стаття 16: Право на визнання правосуб’єктності

Стаття 17: Право на недоторканність приватного життя

Стаття 18: Свобода думки, совісті та релігії

Стаття 19: Свобода поглядів та самовираження

Стаття 20: Заборона пропаганди війни і заборона підбурювань до національної, расової чи релігійної ненависті

Стаття 21: Право на мирні збори

Стаття 22: Право на свободу асоціації

Стаття 23: Право заснувати сім’ю і право на одруження

Стаття 24: Право дитини на захист

Стаття 25: Право на участь в суспільному житті

Стаття 26: Право на рівність перед законом і право без будь-якої дискримінації на рівний захист закону

Стаття 27: Права меншин


^ Пакт про економічні, соціальні та культурні права


«Кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується в індивідуальному порядку і в порядку міжнародної допомоги та співробітництва, зокрема в економічній і технічній галузях, вжити в максимальних межах наявних ресурсів заходів для того, щоб забезпечити поступово повне здійснення визнаних у цьому Пакті прав усіма належними способами, включаючи, зокрема, вжиття законодавчих заходів»


Держави зобов’язані:



Стаття 6: Право на працю

Стаття 7: Право на справедливі умови праці

Стаття 8: Право створювати профспілки та вступати до них

Стаття 9: Право на соціальне забезпечення

Стаття 10: Право на захист сім’ї

Стаття 11: Право на достатній життєвий рівень

Стаття 12: Право на здоров’я

Стаття 13: Право на освіту

Стаття 14: Право на безплатну початкову освіту

Стаття 15: Право на культуру


1831919775749021.html
1832143172126688.html
1832367128730498.html
1832553129341472.html
1832707321023461.html